Може здатися, що це я хвалюся, як і з чим мені пощастило, але насправді це допис про те, як зробити, щоби люди з дітьми менше вигрібали за щось, чого вони не робили чи в чому вони не винні. Але я все-таки із задоволенням почну з того, як мені пощастило.

Мені дуже пощастило із тим, що в мене не було токсикозу. Вірите, я нічого для цього не робила, мені просто пощастило пропетляти всю вагітність без єдиного дня нудоти і без зустрічей face-to-face з білим керамічним другом! Це дало мені змогу працювати практично до пологів, літати в відрядження, трошки подорожувати і займатися важливими речима, а ще зберігати спокій.
Мені дуже пощастило також і з тим, що я не набрала ваги – окрім тих медично визначених кілограмів, на які приростає в жінці дитина та її інфраструктура. Знову ж таки, я нічого для цього не зробила.

Ще мені дуже пощастило, що в мене не з'явилося розтяжок і целюліту, а мішки під очима звисали не до пояса. Ні, звісно коли я планувала і уявляла вагітність, я була певна, що проведу її десь між йогою і пілатесом, масажами, розтяжками і курсами з дихання, басейном і найздоровішою їжею евер. Але на практиці коли ми побачили дві смужки на тесті, в Україні був локдаун, і зачинено було все, включно з клінікою де працювала моя лікарка, до якої належить іти в такій ситуації – там навіть не відповідав якийсь номінальний рісепшен (штош, тепер це не моя клініка!). Тому, як ви розумієте, на йозі, пілатесі, курсах з дихання та в басейні я була 0 разів за всю вагітність, на масажі – 3 і ще двічі – в мануального терапевта, який рятував спину від тієї ваги, на яку приростає дитина і до якої мій кістяк і м'язи без йоги, пілатесу і басейну були взагалі не готові. Їла я часом що попало, так як ресторани були переважно зачинені, а навіть коли їх відчинили я обрала не ризикувати, оскільки в оточенні коронавірусом досить важко перехворіли кілька моїх ровесників, і шастала поменше. Ні, є звичайно доставка, але ми не замовляли доставку 5 разів на день щодня, готувати Супер Здорову Їжу цілодобово в нас теж не було часу і нервів, тому що щоби п'ять разів на день годувати вагітну супер здоровою і різноманітною їжею – це реально треба готувати цілодобово. І все-таки я не набрала ваги – в свій захист можу сказати хіба, що жила на 4 поверсі старого будинку з п'ятиметровими стелями без ліфта, хоча це важко назвати словом "пощастило".

Мені дуже пощастило з тим, що я майже не мала ускладнень перебігу вагітності. Тому її безпечно і переважно успішно провела нормальна звичайна собі лікарка-гінекологиня, всі тести і скрінінги дали негативний ризик чого завгодно, всі показники були всю дорогу в нормі – мені пощастило з тим, що не довелося шукати, обирати та перевіряти лікарів, ліки, маніпуляції, діагностів тощо. Я не дуже здорова людина взагалі-то, просто дійсно пощастило.

Мені дуже пощастило з лікарем тут в Відні, який виявився не лише супер фахівцем, але і доброю, спокійною, уважною людиною – втім, про Відень, лікаря та клініку напишу окремо, якщо ця тема переможе в голосуванні на Патреоні.
Але безвідносно до команди лікарів та клініки мені супер пощастило також із тим, що сам процес народження дитини пішов от саме як мав піти, без сюрпризів, ускладнень та несподіванок. Для цього я також нічого не зробила.

Мені неймовірно пощастило і з тим, що Мішин тато зараз зміг зробити себе 24/7 вільним і включеним в усе зараз. Знаєте, що це означає? Я сплю, їм, ходжу в душ коли хочу, я розчесана, в чистому одязі, виходжу гуляти, працюю, читаю і пишу в блог! З дитиною, якій менше місяця, без бабусь і без няні. На 6й день після пологів я змогла вийти САМА погуляти, попити напою to go і сходити в магазин вибрати всякі приємні речі собі і дитині – кремчики, молочко, масочки, приємні рушнички, смачні корисні штуки. Коротше на шостий день я змогла вийти на півтори години сама гуляти і взагалі не паритися що там відубвається вдома. Ні, ми не ідеальні батьки, не гуру тайм-менеджмента і тим більше не ідеальна пара, ми двоє обичних таких обсосів, і так, ми обоє багато зробили для того, щоби звільнити собі цей час і підтримувати одне одного порівну, але нам все одно дуже пощастило, що на жодному етапі нас не зустрів несподіваний факап і ми змогли все так організувати. Бо факап міг статися практично з чим завгодно.

І от ми підкралися до суті. Нещодавно я написала коментар під одним постом, що тато не міг вкласти дитину майже дві години і ми трошки переживали, і за 10 хвилин на нього було 35 відповідей про те, що я не так і не тоді годую дитину, що мені треба змінити консультантку з грудного вигодовування, бо все що ми робимо неправильно, дитина мучиться, голодує, потерпає, що це совок і жесть і це все при тому, що я не питала взагалі ніякої поради про те, як годувати дитину, бо в мене є педіатр і консультантка з вигодовування і ми моніторимо набір ваги і інші параметри дитини і вони норм! 35 разів я виявилася погана мати за якісь 10 хвилин.

І тепер послухайте. Є жінки, які набрали дуже багато кілограмів за вагітність. Є жінки, які мусили лежати на збереженні. Є жінки, яким знадобилися складні скрінінги і дослідження, ризиковані внутрішньоутробні процедури. Є жінки, до яких не добре, не професійно, невдало поставилися лікарі та клініки. Є жінки, які народили передчасно. Є жінки, в дітей яких діатес, алергії, дерматити, є тривожні діти, які цілодобово плачуть, є жінки, які народили і вимушені давати ради немовляті в одне лице, бо чоловік працює, або його нема, або ще щось. Є врешті значно більш складні випадки.

Знаєте, що в таких ситуаціях переважно робить оточення? Воно шукає причину – дорівнює – воно шукає, що ж ця жінка зробила не так. Власне, я не маю права казати про якесь абстрактне оточення, бо я нещодавно сама в останню секунду зупинилася, щоби не порадити дівчині, яка пожалілася що в неї з'явилося багато розтяжок, більше пити і масло веледа. Карл, більше пити і масло веледа – має канешно зарадити живій шкірі, яка розтяглася в 10 разів за неповні 8 місяців. І це при тому, що я навіть не знаю, скільки вона п'є і чи є в неї масло. Маразм, ні?

Річ у тім, що іноді певні речі, в тому числі неприємні, стаються просто бо стаються.

Нам спокійніше думати, що на все є причина, бо від цього з'являється хоч якась ілюзія контролю над своїм життям, але правда в тому, що ми не контролюємо нічого взагалі значно частіше, ніж нам здається.

Вагітні жінки набирають вагу, бо такий в них обмін речовин і такі потреби саме їхнього організму в час вагітності, а не бо вони не те і не так їдять, не слідкують за собою, не займаються спортом абощо.

Вагітність чи пологи бувають ускладнені просто тому, що іноді щось в світі іде не так, такий світопорядок – а не тому, що мама не молилася, купувала наперед дитячі речі, без поваги ставилася до свого стану, забагато працювала/подорожувала/їздила на велосипеді/длубалася в носі/пила каву/підставте щось своє.

Іноді лікарі бувають непрофесійні і створюють складнощі там, де їх не мало би бути, іноді діагности бувають непрофесійні і не бачать вчасно проблеми там, де вона є, або бачать її там, де її нема – і це тому, що ці лікарі або діагности некомпетентні мудаки, а не тому, що жінка вибрала не ту клініку, не того лікаря, пішла не в той день на обстеження, не почитала відгуки чи не послухалася подругу свекрухи, і не тому, що заплатила менше чи більше.

Іноді мамам важче в перший час з дитиною, бо діти менше сплять, частіше їдять, більш тривожні, в мам по-різному відбуваються гормональні сплески, вони більше чи менше сплять, їдять і встигають, більше чи менше плачуть, бояться тривожаться – це тому, що всі жінки та всі немовлятка різні і всім жінкам, на жаль, дістається різна кількість допомоги і підтримки – але не тому, що ці жінки не можуть правильно організувати свій побут, день, графік, сон і догляд за дитиною.

Ні, це не значить, що люди не мають дбати про себе, бути уважними, отримувати інформацію та опрацьовувати її та відповідально ставитися до свого стану (як вагітності, так і будь-якого іншого). Але іноді це все не допомагає, і різна хрінь стається все одно.

Тому якщо ви бачите людину з дитиною (а по-чесному – людину без дитини теж, взагалі, будь-яку людину) в якої щось пішло не так, як слід, навіть якщо ви точно знаєте ЧОМУ і точно знаєте, ЩО цій людині треба зробити, щоби все пішло так, але при цьому ви не фахівець чи фахівчиня, а людина ця не питала в вас поради, діагнозу чи висновків з подальшими цінними вказівками – постарайтеся, наскільки можете, стримати подалі в собі свої поради, знання і цінні вказівки – до запитання.

А замість цього вивчіть п'ять простих слів:
Чим я можу тобі допомогти?

Повірте, цього досить. І якщо відповідь – "нічим", це теж ок, навіть якщо ви думаєте, що допомогти все-таки можете й повинні.
Чому? Бо так. Бо це не те "Чому?", на яке вам потрібно шукати відповідь, як і зрештою ще багато інших чужих, не ваших, "чому".