Іншими словами, якщо нема причин сказати собі "Я молодець", то щоби відчути себе краще вважається ок розказати комусь іншому, де він чи вона неправі. Таким чином виходить, що якщо всі кругом неправі, то той, хто це виявив – молодець. Меджік.

На жаль – 2, це дуже, дуже поширена практика серед людей з малими дітьми, а надто – серед жінок. Бо склалося так, що сумнівів і фрустрації багато, а інших, крім материнських/родинних здобутків чи способів реалізуватися, в жінок в цей період часто нема, та й ніхто цього від них не очікує. Добре, якщо це співпадає з природніми бажаннями, нахилами і добровільним – д о б р о в і л ь н и м, - вибором самої жінки. Але що буває, коли це нав'язаний соціальний конструкт? Ой.

Після минулого посту про гроші я зловила дуже багато негативу стосовно того, що в мами малої дитини в принципі можуть бути потреби та бажання. Це настільки ж показово, наскільки й дико – ніхто не висловлює сумнівів в тому, що чоловік має реалізуватися, будувати кар'єру, спілкуватися й, відповідно, – перезавантажуватися і відпочивати. Але от якщо всього цього потребує мама, то вона, безумовно, вийобується, не любить дитину і думає лише про себе.

Це ж стосується практично будь-яких витрат – дитині, мовляв, все одно, хто прибрав вдома, мама чи прибиральниця, як їй приготували їсти – в пароварці на 20 функцій чи в тисячі каструльок, помитий посуд руками і простерилізований окропом – чи в посудомийці з функцієї високої температури. 2 чи 30 хв до пляжу на морі, готує і купує їжу в чужій країні мама чи подають в ресторані, безпечний і обладнаний пляж чи безпека і комфорт дитини досягається зусиллями дорослих поруч теж дитині все одно. Значить – все це понти і потрібно лише мамі, єхидні.

Брак логіки в такому мисленні вимагає для викриття одного кроку – так, дійсно, дитині в абсолютній більшості випадків байдуже, важить рама її візка 15 кг чи 6, але не важко здогадатися, що дитині потрібна мама зі здоровою спиною. Малій дитині загалом глибоко все одно, реалізовані, освічені, задоволені собою її батьки чи ні, але поведінкові патерни, уміння ставити цілі та досягати їх, уміння приймати рішення і брати на себе відповідальність діти засвоюють змалечку, і здебільшого – не з того, що їм говорять, а з того, що вони бачать в найближчому оточенні. Те саме стосується спорту, лікування, подорожей, спілкування і часу для себе в батьків – дитині це все й справді не потрібне.

Але є один нюанс: дітям критично потрібні спокійні, здорові (в тому числі на голову), стабільні батьки, в яких є сили, ресурс і час... для дітей.

І отут в якості економії і перерозподілу сил та часу батьків виступають на арену і миття посуду, і пароварка, і стерилізатор, і прибирання на замовлення, і масаж, і вага рами візка, і наявність власного авто, і навіть манікюр чи няня на вечір, який тато чи мама проведуть з друзями без дитини.

Чоловіків значно рідше шеймлять і хейтять за те, що в них є потреби та бажання. Навіть якщо це чоловіки з дітьми. Мене за наявність потреб і бажань захейтили дуже сильно. Фруструю від того, що це зробили жінки, інші мами, які настільки обмежуть в бажаннях та потребах себе, що не готові дозволити мати їх навіть мені. Ще більше фруструю і менше бачу логіки в тому, що провідним аргументом на користь їхньої правоти виявилося те, що вони мами фултайм, нічим крім материнства не займаються і тому точно знають, що гроші і "всі ці понти" мамам не потрібні, все, що мами мають робити і про що думати – для дітей, а гроші лежать вдома в тумбочці, їх туди складає тато. В вас нема тата, який складає гроші в тумбочку і тому є робота, машина, кар'єрні амбіції і бажання сходити на побачення і з'їздити в спа, які ви реалізуєте? – та що ви тоді взагалі можете знати про життя, ви неправильна мама.