Наявність грошей знижує напругу і вирішальність багатьох виборів, забезпечує те, без чого життя перестає бути життям, насправді.

Можна отримати професійну консультацію з важливого чи незрозумілого питання, хай це стосується сну, слінгу, облаштування дитячої чи грудного вигодовування. Не одну. Різні. Тільки разів, скільки справді потрібно.

Можна піти до лікаря і, щоби бути певнішою і спокійнішою, піти ще до іншого, кращого. Замовити одяг, білизну, меблі, іграшки, і якщо вони не підійшли чи не сподобалися, подарувати їх тим, кому потрібно, і знову замовити інші.

Можна купити абонемент в басейн, і якщо там непевно, холодно, неприємно, просто не зайшло – простити собі і не ходити, а купити абонемент в інший.

Можна обирати візки, автокрісла, посуд, меблі, гаджети – які хочеться і в яких є потреба, а не жонглювати комфортом в форматі "кращий візок, але галіма пароварка" чи "пів зими походить в завеликому комбінезоні, бо інакше його до кінця холодів не вистачить".

Можна поїхати на море, де смачно, гарно і зручно з дитиною і добре дитині.

Можна поїхати без дитини поїсти з друзями, виголосити промову на якомусь професійному заході чи просто покружляти в машині по місту, а дитина буде з нянею. Можна піти на роботу, якщо її любиш, а дитина буде з нянею. Можна піти на побачення. Можна піти і сісти в кутку і тупити кілька годин в стінку, якщо є така потреба, а дитина буде з нянею.

Люди, які кажуть, що дитині це все не треба, безумні. Люди, яка кажуть, що без цього всього можна нормально жити, не в собі. Вижити – можна, так. Виживати. Жити – навряд.

Мама і/чи тато, які виживають щодня знову і знову, зводять кінці з кінцями і грають в безкінечний тетріс на виживання потребами і можливостями, не поруч, навіть якщо вони біля дитини фізично – це заклопотані, загнані, емоційно відсутні дорослі. Наївно думати, що дитині так краще.

Мене дуже лякає, що тема грошей, заробітків, заощаджень в нашому суспільстві табуйована і оплетена якимись глупими стереотипами. Потребувати грошей погано, хотіти грошей погано, домовлятися про гроші соромно, говорити про гроші не ввічливо. Це повний, даруйте, п*№%ць. Через таке ставлення люди, а частіше – жінки, як ті, на кому здебільшого в побутовому і емоційному сенсі повністю опиняються діти, коли "той парєнь" раптом не впорався чи передумав, опиняються в повній задниці (втім, і з чоловіками таке теж буває).

Тому коли я бачу всякі розлогі дискусії про батьківство й материнство, орагнізацію процесів, тайм-менеджменту та всякого іншого середовища розвитку і т.д., мені хочеться до кожної першої, навіть притомної, інформації, статті чи розмови ненав'язливо додавати: "... і бабки! Вам будуть потрібні бабки! Багато. Дитина це дорого. І не втратити себе при дитині теж не безкоштовно. Подумайте про це завчасно. Подбайте про це. І ПОГОВОРІТЬ про це з тими, з кими вирушаєте в цю мандрівку, хоча будьте готові розраховувати все одно на себе, бо роздачі лужайок не буде."

Мораль проста. Думайте про гроші. Говоріть про гроші. Плануйте їх. Знайте, що вони таке. Бо визнаєте ви це, чи ні, вони вам треба. І вашій дитині потрібне те, що вони можуть дати.

А нижче є лінк на благочинну лотерею, завдяки якій ми збираємо гроші для ГО The Moms, які допомагають адресно людям, які опинилися в скруті і без грошей взагалі. І з дітьми. Чесно, в мене аж мурашки по шкірі, коли це пишу, настільки страшно це собі навіть уявляти. Ну, і ще можна виграти Жирафу Софі.