Якщо з малючком подорожують мама і тато, я взагалі не бачу проблеми - ділимо весь час на три, третину проводять всі разом, третину з малючком тато, третину – мама. Так тато може поїхати на риболовлю, мама – в спа і на шопінг, ну чи навпаки; і кожне – потупити з книжкою на пляжі на самоті. Але з нами бабуся. Вона дуже допомагає і комфоhтизує, але вона не няня, не мама, рішення про народження Міші не приймала і ні про яку третину мови бути не може. Вона нічого нам не винна. Хоча й вона часом проводить час з Мішею удвох і відпускає мене відпочити. Але і я стараюся робити так по максимум.

І ось що, на мою думку, може урвати мама в відпустці з малючком. Навіть без бабусі.

Повітря, світло, звук.

Повітря тут пахне морем, лавандою, розмарином і вербеною, тут не чути машин і найрізкіші звуки – це крики чайок та дитячий сміх чи плач, а очі відпочивають на морській блакиті та горах на обрії. Вибачте канешно, але дома в мене одні вікна виходять на вулицю Січових Стрільців, а інші – на розвалені Квіти України та мітинг коло них. Тут я дивлюся кругом 24/7 і реально мозок відпочиває через очі. Уже сама зміна картинки і звуку, не кажу про те, чим я дихаю, варта цього двогодинного перельоту.

Їжа, румсервіс та рушники

Не знаю, в кого як, а в мене з появою Міші часу та ресурсу якісно, різноманітно і смачно годувати себе обмаль. Ситуації, коли в мене вдома є чотири види свіжоприготованого м'яса, дві риби, восьминіг, чотири гарніри, двадцять салатів і різні нарізочки, оливки та фрукти на вибір, піца, бургер і морозиво – я не пригадую і до Міші. А їсти я люблю.

Я не їжджу в олінклюзіви, тому що просто не потребую стільки жерти і не бухаю, але європейський півпансіон задовільняє мої потреби повністю. Мені важливо, щоби в готелі була кухня, а не нарізали і розклали. Я детально це досліджую, і можу не згодитися на хорошу пропозицію, якщо знайду негативні відгуки про те, що їжа була одноманітна чи комусь забракло м'яса, фрутків чи морепродуктів. Важливо також, що я не лише не готую цю їжу, а не прибираю після себе і – що знааачно важливіше, оскільки ми на тому етапі прикорму, коли Міша активно досліджує їжу, - після Міші. Я просто приходжу та їм, встаю і йду.

Я ненавиджу домашню роботу і мені не соромно про це говорити. Готувати, прибирати, прати – не моє. Я люблю наводити затишок, але стратегічно. Навіть менеджерити делегування їжі, прибирання і інших хатніх обов'язків видрочує мене гірше за розвантажування цегли, хоча я не пробувала розвантажувати цеглу, але кажу вам – це 100% так. Тижні, коли я цього всього не роблю, і при цьому довкола постійно чисто, а рушнички свіжі – найкращий відпочинок для мене. І гадаю, для будь-якої мами.

Здорові фізичні навантаження

Вдома я біжу пішки з роботи та на роботу (по Січових Стрільців і Ярвалу, ага. Краще не дихати, але не виходить), з собою в мене ноут, а дорогою назад я ще тягну якусь їжу і мийні засоби чи ще щось нагальне, що я забула замовити, з магазину. Після таких фізичних навантажень по п'ятницях мене, перекошену і з гіпертонусом ніг і спини, приводять до тями на двогодинному масажі, і всі вихідні мені майже нічого не болить. Гуляти, плавати, спортзал? Я забула що це, в мене робота, зобов'язання по книжках і немовля.

А тут я плаваю (мені пощастило – Міша морозилася три дні, а тоді зацінила море і тепер не вилазить з свімтрейнера, я просто плаваю колами навколо неї чи таскаю її за собою за ручку), гуляю з візком щовечора кілометри понад морем, ходжу босоніж по гальці... Минуло уже дві, здається, п'ятниці, а мені нічого не болить! Це ті навантаження, які може дозволити собі на відпочинку кожна мама. Я вже мовчу про те, що якщо є таки на кого залишити немовля бодай на годину, до ваших послуг море, спортивний і звичайний басейн, пробіжки і спортзал.

Як бути з тим, коли дитина вередує, плаче, не спить, пхає пальці в розетку, їсть гальку, обкакується не в тему, хоча кілька годин поспіль бути на ручках, не хоче сідати в візок, не хоче на ручки, а її треба перенести з місця на місце і т.д.? Звичайно, це все відбувається, і звичайно, страшно втомлює і часом вибішує.

Але ви знаєте, це все відбувається і вдома! От тільки без того, що я описала вище. Тому ця подорож вартує для мене кожного євроцента і кожної нервової клітинки, незважаючи навіть на те, що вони невідновні.