П'ятимісячна дитина їсть, спить і всьому рада. П'ять годин в літаку? Ок, дитина двічі їсть і двічі спить. Ну, какає, але з цим легко впоратися, пеленальний столик, ловкі материнські руки. В ресторані дитина сидить в візочку, і якщо дати їй ложку чи серветку, грається ложкою чи серветкою. Може тривати годину-дві, якщо ложок чи серветок багато. В номері дитина сидить в своєму ліжечку, якщо поставити перед ним дзеркало. Мало місця займає в вашому ліжечку і одразу коло вас вирубається. Лежить на розстеленій додатковій ковдрі, втикає в люстру і перевертається з животика на спинку і зі спинки на животик. На пляжі дитина перевертається з животика на спинку і зі спинки на животик на килимку на пісочку, якщо вставити її в свімтрейнер – задорно гребе ногами і рже. Якщо ще й опустити одержану конструкцію в воду, гребе ще більш задорно, а рже ще голосніше.

В травні за 7 днів на морі я прочитала три книжки. Тепер на 10 я взяла в поїздку одну. Мало ж я знала!

Дитина в 8 місяців повзе і хапає, повзе швидко і хапає міцно, хапає все і повзе в усі боки одночасно. Вона зводиться на ніжки і ходить як краб вздовж опори. В літаку дитина розщіпає ремінь, свій і ваш, розкидає інструкції, вилазить вам на голову, вмочує руки в вашу каву, вимащується вашею їжею, весь зліт ломиться на вільне сусіднє місце, потім весь переліт не хоче там сидіти, лише на ручках. Коли оголошують посадку, дитина міцно засинає. На вільному сусідньому місці. На ручки більше не хоче.

В номері дитина як краб бігає колами і б'ється об все головою. Номер великий, тому ці розваги не закінчуються. В перший день дитина знаходить шуфлядки, вони відкриваються. В другий день – дверцята, вони блін теж. І закриваються. Тому до голови додаються пальці, які вона намагається защемити. На розетки святі люди зробили прозорі кришечки. На третій день дитина починає розуміти, що вони відкриваються, на четвертий – як.

Дитяче ліжечко приносять без дна (знали жарт про алюмінієві іграшки і ліжечко без дна? Так це не жарт). Всмислі вам не підходить без дна, ми ж туди подушки поклали? Добре, тоді приносять без однієї стінки. Після скандалу привозять нове ліжечко, схоже, щойно з магазину. Дитина не хоче в ньому сидіти і тим більше спати. Ой, ні, хоче. Ой, ні, вже не хоче.

На пляжі дитина не хоче в море. Взагалі. Море стрьомне. Холодне, можливо. Або завелике. Або запрозоре. Інші діти граються при березі і бісять дитину. Хай вийдуть. Дитина хоче як вони, але не хоче в море. І в басейн дитина не хоче. І в теплий, і в маленький, і в великий. Дитина хоче в свій маленький надувний басейн. Маленький надувний басейн – 50 літрів. В вас з собою два відра по 500 мл. Порахуйне скільки ходок треба зробити мамі до моря і назад до моменту, коли басейн буде повний і дитина більше в нього не захоче. Бо там же вода. Коли ви вилиєте воду, дитина буде хотіти в басейн з водою. Якщо ні – буде їсти каміння. Якщо не каміння – то хоч крем для засмаги. Так що краще несіть воду.

В ресторані тільки сім дитячих стільчиків. Вам завжди буде діставатися найчистіший та найновіший. Після вас ніхто його уже не хотітиме брати. Але це не дуже соромно, ви більше цих людей ніколи не побачите. На роздачі буде достатньо страв без солі і цукру, зварених чи підтушений до стану напів-пюре, які можна дитині. Дитина не хоче ці страви. Дитина хоче восьминога на грилі, салат з фетою, фаршировані перці, баранячі гострі котлети і перчену мариновану рибу з вашої тарілки. Чи вина або коли з вашої склянки. В результаті ви їсте тушені кабачки, м'яту картопельку, телятинку кусочками без солі і перцю, нежирний сир і банан, а дитина – серветку, жмут волосся тьоті, котра необачно пройшла занадто близько, і кота, який прослизнув на терасу ресторану з вулиці. Краще б вже восьминога на грилі, байдуже, чи з сіллю.

Але потім ви дивитеся довкола – інші діти оруть годинами, б'ють батьків лопатками по окулярах, викидають в море айпади, перевертають тарілки зі столу і стрибають на голову на мармурову підлогу з диванів і пуфів в фойє. Ламають одне одному карки качелями. Жують крокси чужого дяді. А ваша обурюється лише очима і не сильно шкодить собі та тим, хто довкола. Все нормально, ваша найкраща. А ні, просто наймолодша. Тим іншим десять місяців, рік, півтора...

Отут робиться реально страшно.