Отож, все почалося на Мальдівах (хороший початк, та?) Я поділилася в інста фотографією, на якій на мою думку в мене прекрасна фігура, чудовий вираз обличчя і взагалі життя максимально вдалося. У відповідь цілком незнайомі люди почали мене масово вітати з вагітністю, або питати чи я вагітна, або ствердно казати О, ви вагітна!

Тут треба сказати, що я з тих, хто думає, що право приватних кордонів недоторканне, і це стосується особистого життя, здоров'я, дітей тощо. Тобто людина завжди має вибір першого рішення про те, винести якусь інформацію на обговорення чи ні, і такі насильні запрошення до обговорення ("О, ви вагітна?" "Ви так схудли, в вас рак?" "О, це в вас обручка?" "А скільки коштує така машина? Чи вам подарували?") я вважаю адовим порушенням будь-яких кордонів, як в офлайні, так і онлайн. Гірше лише коли це не запитання, а ствердження – "О, вам подарували БМВ!" "О, ви вагітна, вітаю, тепер щоправда час на книжки буде складніше знаходити))" "Другий пес пропав з фотографій, ви напевне розійшлися з бойфрендом".

Одна з приятельок, тих, ближчих, з чийого боку таке запитання я схильна розглядати як просто нетактовність, а не неприйнятний злам особистих кордонів, теж спитала, чи можна мене привітати з вагітністю, і коли я сказала "ні!", відповіла що це така прикмета і значить я скоро завагітнію (тут око має засмикатися в усіх, хто як і я не вірить в прикмети).

Якщо хто мінімально в темі базової анатомії – фото зроблене десь 15 лютого, а дитинка народилася наприкінці листопада, тобто ніякого видимого вагітного живота на фото не могло бути. Але по-перше хотілося би мати більше права на будь-який, крім ідеально плаского, живіт без пошуку для нього причин. А по-друге хотілося би мати простір для того, щоби видихнути і прийняти рішення про оголошення (або неоголошення) таких обставин свого приватного життя.

До того я була така ж вагітна два роки тому – обмовилася в ефірі про гормонально зумовлене зниження тривожності (в реальності мені тоді діагностували і пролікували щитовидку), а ще до того – коли послідовно кілька днів відмовлялася пити на літературному фестивалі коньяк Бучач – так ніби не може бути іншої вагомої, крім вагітності, причини не пити коньяк Бучач.

Можливо, якби не ця історія з фото з Мальдів, то я би теж за кілька місяців приєдналася до команди тих жінок, які викладають милі щасливі фото з підкресленим животиком. Але якось від цього чергового грубого вторгнення на територію таких інтимних речей натомість захотілося викласти в інста великими буквами написане слово від&%$ться.

Такі стани, як вагітність, швидко вчать нас приорітезувати. В основному, приорітезувати себе. Я обрала приватність, щоби, по-перше, не вислуховувати тисячі коментарів (пізно/рано/яка з мене буде мама/як я тепер не зможу подорожувати/як доведеться поступитися кар'єрою та успіхами/а чоловік є?/є – а де тоді фотки з весілля?/ нема – ну поняяятно/ тощо) а по-друге – дати собі час побути в цьому стані в максимальному спокої, коли, як то кажуть, "все пішло не так" (з вагітністю, тобто, все пішло так, а от решта світу колапсувала і всі мої плани провести цей прекрасний час між спа, курортами, натхненними зустрічами, творчою працею і відвідинами особливих місць цього світу вперлися в те, що я, обравши максимально уникнути ризиків, навіть не могла ходити в зал на йогу чи в басейн чи там їсти в улюблених ресторанах).

Спойлер – всі поради, коментарі та ще порцію масових непрошених привітань я вислухала все одно, тому що за кілька місяців знову налажала з фоточкою і запостила портрет, хоча й без живота, але я на ньому мрійливо та ніжно дивлюся ВНИЗ. Що має бути внизу в жінки, якою бачить її наше суспільство? Звісно вагітний животик. Навіть повний кадр, де я мрійливо і ніжно дивлюся насправді на свою книжку щойно з друку, ситуації не врятував.

До слова, було дуже цікаво спостерігати, як змінувалася риторика абсолютно незнайомих мені людей, з якими я ніколи не вступала в діалог, але які писали мені ще умовно в липні – О, ви вагітна, можна вітати? а вже в жовтні, коли ми переїхали до Відня – "Та ви ж уже на сносях, не пишіть про Бельведер, пишіть по якій програмі ви приїхали народжувати, це цікавіше для вашої аудиторії!" . Потім я всіх їх, звичайно, перебанила, бо всі скотилися врешті прямо до відвертого хамства.

Наостанок кілька слів про винесення в обговорення теми чужої гіпотетичної вагітності – не всі жінки можуть мати дітей, не всі жінки хочуть їх мати, хтось намагається багато років і нічого не виходить, а котрась нещодавно пережила важкий брейкап, в якому розраховувала мати дітей, а тепер натомість має починати все з початку одна; хтось проходить лікування щоби завагітніти, а інша лише змогла звільнитися з токсичних взаємин і вперше здобула особисту свободу і охоту до життя, подорожей чи кар'єри. Спільного в них усіх лише одне – це все нікого, крім них, не стосується. Тому, я гадаю, до слів "Привіт, я вагітна" цю тему ні з ким піднімати не варто.