Я не дуже легко приймаю рішення загалом, і це дуже посилилося відколи в мене з'явилася дитина. Ну бо кожен мій вибір впливає тепер не лише на моє життя і це створює такий додатковий тиск відповідальності навколо реально кожного вибору (навіть "пити каву чи ні"!), що мій мозок знаходить тисячу способів перекласти прийняття рішення на ситуацію, випадок чи іншу людину.

Я думаю, не треба пояснювати, що це здебільшого погана ідея. Класні рішення – це зважений та усвідомлений вибір, коли реалістично проаналізовані і співставлені всі відомі фактори (навіть коли залишається багато невідомих) та доступні гіпотези. Не класні рішення – це "буде як буде" або "хай вирішить доля" чи "вибери сам" – ну, тобто, іноді може пощастити, але світ загалом не створений для задоволення наших потреб чи щоби нам сприяти, тому сподіватися на вдале розв'язання можна, а от розраховувати не варто.

Знаєте, чим мені допомагає, що я все це знаю? А нічим.

Я прочитала дуже багато матеріалів про те, що допомагає ухвалювати складні рішення (чи навіть прості рішення), виписала деякі техніки в блокнотик і навіть колись глянула про це курс. Але є когнітивна звичка, поведінковий патерн, який перш ніж ви починаєте впроваджувати техніки і способи, видає за вас якусь дічь в ситуації, коли ви не впевнені в своєму рішенні. Дічь, яка покликана перекласти прийняття рішення на когось іншого. Або на випадок. Не знаю, що гірше, бо випадок це просто рандом, а хтось інший ухвалюватиме рішення здебільшого з позиції своїх інтересів, а не ваших.

Змінювати когнітивні навички і поведінкові патерни дуже довго і складно. Почати треба з того, щоби їх визнати і сформулювати. От я десь на цьому етапі.

Але є ще страх, який уповільнює цю роботу. Він базується на досвіді невдалих рішень. Моя свідомість на щастя почала наповнювати коробочку невдалих рішень лише з появою дитини; до того все, що я зробила не так, як хотіла чи як треба, кожен невдалий вибір я вміла повважати за безцінний досвід і з миром відпустити. А от з народженням Міші цей скіл пропав.

І я заново вчуся пробачати собі та переживати невдалі рішення.

Ну, наприклад, я абсолютно кончено записала ім'я дитини в свідоцтво про народження, і їй з цим все життя жити. Я не зняла цілком підходящу мені квартиру за підходящою ціною, бо злякалася, що вона тупо перша підвернулася, і тому через місяць активного пошуку в абсолютно виснаженому стані в'їжджаю в значно менш підходящу за ті ж гроші. Я не забронювала відпочинок на літо, бо мені треба було подихати та подумати, чи це дійсно той відпочинок, який мені потрібен, і він здається подорожчав вдвічі, поки я дихала. Такого масштабу рішення.

Список їх неостаточний, в мене їх ще дуже багато сталося лише за ті пів року, що в мене є дитина.

Немає чарівного способу уникати наслідків своїх невдалих рішень, але здається, я дещо дізналася про те, як їх переживати.

По-перше, їх потрібно визнати. Назвати. Сформулювати. Дозволити собі реалістично проаналізувати, що сталося і які в цього наслідки, в чому від них шкода. Без цього не збудуєш стратегії, чим та як знешкодити негативний вплив цих наслідків. На цьому етапі дуже важливо не провалитися в звинувачування себе, а просто чесно сказати собі, що сталося і чому це х.%:ня. До речі, в ситуації, коли треба реалістично перелічити негативні наслідки свого невдалого рішення, можна випадково виявити, що ви їх сильно переоцінили – профіт!

По-друге, дозволити собі реакцію. Прожити її, відчути, назвати, проговорити. Сталося от що, і мені від цього от як – мені болить, мені прикро, мені страшно, я відчуваю злість, або свій варіант, або все разом. Випустити пару, щоби не зірвало кришечку.

По-третє, подумати, чому так сталося. Але не в сенсі "О боже, ну чому це зі мною, за що?" – а проаналізувати, які чинники вплинули на те, що ви зробили невдалий вибір. Саме так я, до речі, з'ясувала, що маю складнощі з прийняттям рішень і часто перекладаю це на час, ситуацію чи інших людей, тому в результаті багато що виходить не так, як мені треба – бо щоб вийшло так, як мені треба, слід взяти і зробити так, а не чекати, що зробиться саме собою. Але бувають інші чинники. Замало часу, недостатньо інформації, зміщений фокус, неможливо зосередитися? Це все за якийсь час допоможе ідентифікувати обставини, які знижують якість прийняття рішень. Погані новини: це ох і непросто – замість пороти дічь на автопілоті заземлитися і сказати: тут і зараз мені заважають якісно прийняти рішення чи обрати що робити ось такі фактори. Як я можу їх скоригувати? І скоригувати! Хороші новини – це навичка, вона напрацьовується.

По-четверте – це написати собі на чолі, що минуле залишається в минулому, і ніяка інтенсивність почуття вини не змінить прийняті в минулому рішення. Можна не писати, якщо ви здатні дійсно зрозуміти і прийняти це без таких радикальних заходів. А так в дзеркалі щоразу буде нагадування. Найбільше впливу ви маєте на те, що відбувається зараз. Зовсім трошки – на те, що буде відбуватися незабаром. Ніякого – на те, що відбулося. Це світопорядок.

Ну і по-п'яте – оскільки ви, напевне, уже замислилися, до чого ж тут дитина, адже люди без дітей часом так само важко переживають невдалі рішення, – то взяти і поцілувати свою дитину. Ладно, якщо дитини немає – взяти і поцілувати кого-небудь класного.

Знаєте, чому? Тому що цілуватися – це здебільшого вдале рішення і хороший вибір!