Я думаю, що діти класні. Всі) А от дорослі бувають дуже різні.

Я думаю, що ми народжуємо дітей для себе. Просто тому, що ми подумали та вирішили, що саме ми їх хочемо мати та любити. І що тільки так і має бути. Не для нації, не для продовження роду, не для майбутнього світу і людства, тим паче не тому, що так треба, прийнято, правльно й точно не тому, що цього від нас хочуть інші люди.

І – не для самих дітей, ми в них не запитували.

Я думаю, що з цього випливає, що в першу чергу ми й лише ми (пара, якщо це рішення спільне, чи одна людина, якщо це однобічний вибір) відповідальні за своє рішення мати дітей і всі його наслідки. Інші люди, світ та тим паче самі діти в жодному разі нічого нам не повинні. Цю відповідальність перекладати з себе ні на кого й ні на що не можна.

Я думаю, що дещо людям з дітьми все-таки винна держава і суспільство – коли йдеться про спосіб організації професійного та суспільного життя – а саме забезпечення рівних прав і можливостей для людей з дітьми; таких же, як і для людей без дітей. Грубо кажучи, це не коли в трамваї всі мусять скочити з місць, коли бачать людину з дитиною – а коли на маршруті достатньо трамваїв, щоби в них були вільні сидячі місця для людей з дітьми.

Я думаю, що люди без дітей рівні в правах з людьми з дітьми і з власне дітьми. В спільному просторі всі мають поважати всіх. Почуття інших, комфорт інших, час інших тощо. Так, на дорослих з дітьми лягає відповідальність забезпечити це з боку своїх дітей, і це виснажливо та непросто, але якщо чесно – це було включене в пакет "Я вирішую мати дитину!" від самого початку. Поступатися будь-чим на користь людей з дітьми люди без дітей мають лише добровільно та лише коли мають змогу та ресурс це зробити.

Я думаю, що будь-який вибір ок, якщо ми робимо його лише за себе і за своїх дітей та він не впливає на інших людей. В усіх ситуаціях, коли наш вибір впливає теж на третіх осіб, він регулюється переважно чинним законодавством та/чи правилами функціонування різних організацій чи установ, де власне ваш вибір має змогу поширитися не лише на вас, і їх всі мусять дотримуватися.

Я думаю, що ніхто, хто не фахівець з певного питання, нічого не знає краще за вас. Інша мама іншої дитини не може знати з власного досвіду нічого про вас і вашу дитину (щоправда, вона може знати фахівця чи фахівчиню, які знають!). Чужий досвід в таких питаннях, як материнство та виховання – ілюзія, а ймовірність того, що вам, людині з набором певних реакції, навичок, ставлень і психофізіологічних характеристик та вашій дитині підійде чи допоможе щось, що підійшло чи допомогло іншій людині з набором інших певних реакції, навичок, ставлень і психофізіологічних характеристик та її зовсім іншій, ніж у вас, дитині – 50/50, але це ті іронічні 50/50, що з динозавром, якого ви завтра або зустрінете на вулиці, або ні. Тому чужий досвід хороший лише для того, щоби відштовхнувшись від нього, поставити собі та фахівцям правильні запитання.

Я думаю, що єдність і солідарність в "спільноті мам" неможлива, як і сама "спільнота мам", просто тому, що "мама" – це лише одна з сотень ідентичностей жінки, яка має дитину або дітей, а в усьому іншому це людина із своїми очікуваннями, потребами, прагненнями, вміннями тощо тощо тощо, які з появою дитини – сюрпрайз! – не зводяться всі до одного й однакового знаменника. Тому на підтримку та розуміння (та на токсичність і знецінення) від інших мам можна розраховувати в тих же межах, як і від будь-яких інших людей. І це взагалі-то нормально.

Я думаю, що фраза "Народиш – зрозумієш" не має сенсу. З народженням дитини в вас не відкриється друге дихання, як і – хороші новини! – не схлопнеться перше, в вас просто зміниться розклад і зменшиться кількість вільного часу, ну і з'явиться дитина і новий, ваш особистий і дуже динамічний набір емоцій та ставлень до цього всього. Ви не втратите напрацьовані навички і скіли – будь-які, від комунікації до таймменеджменту, від водіння авто до складних обчислень. Як і не набудете одномоментно нових! Наявність дитини не відкриє вам прямий канал з космосом, через який поступатимуть абсолютно вірні знання про сон, лактацію, щеплення, марки візочків та принципи виховання тощо. Процес проходження дитини через родові шляхи не посприяє тому, що ви отримаєте будь-які додаткові відомості про будь-що, крім власне досвіду про прохід контретно вашої дитини через конкретно ваші родові шляхи.

Натомість я думаю (і вже знаю), що щойно ви народите, речей, яких ви не розумієте, сильно побільшає. І це ок, бо такий світопорядок, і ви – ми тобто, маємо на це право – не знати, не розуміти, не поділяти точку зору і не мати або змінювати власну, не приставати на чужі готові шляхи і шукати власні.